Уявіть собі, що на планеті знайдено кратер від метеорита, якому аж 3,5 мільярди років. Чесно кажучи, складно навіть уявити, наскільки давно це було. Саме таке відкриття нещодавно зробили геологи з австралійського університету Кертін у співпраці з геологічною службою Західної Австралії.
Сам кратер лежить у малонаселеному регіоні Пілбара, що на північному заході Австралії. Але якщо ви думаєте, що побачите там типову ямку від падіння метеорита, то помиляєтесь. Через поважний вік кратер давно стерся з поверхні землі. То як же його тоді помітили? Все просто (майже) – дослідники знайшли особливі геологічні сліди, які називаються «конусами розколювання». Такі утворюються тільки за шаленого тиску, наприклад, при падінні метеоритів або навіть під час підземних ядерних вибухів.
Розміри кратера теж вражають – не менше 100 км у діаметрі. Це значить, що космічний гість, що врізався в нашу планету, мчав зі швидкістю понад 36 тисяч км на годину. Уявіть, яка то була сила удару! Можна сказати, це була катастрофа планетарного масштабу.
До речі, до цієї знахідки найстарішим кратером вважався Ярабубба, що лежить на 800 км південніше. Йому «тільки» 2,2 мільярда років. А тепер уявіть, наскільки старшим є цей новий.
Цікаво, що саме тоді, у ранній історії Землі, падіння метеоритів були дуже частими подіями. Вони просто сипались із космосу, мов град, причому дехто з них був величиною навіть із планету Марс. Саме після одного такого мега-зіткнення приблизно 4,5 мільярда років тому й утворився наш Місяць. До речі, якщо дивитися на Місяць, то він буквально всіяний кратерами, адже там нема такої геологічної активності, як на Землі.
На нашій планеті слідів таких древніх подій залишилося зовсім небагато. Виною всьому – постійний рух тектонічних плит, ерозія, вітер і вода, які стирають ці «шрами минулого» з лиця Землі.
Вчені припускають, що такі величезні удари мали грандіозні наслідки для подальшого розвитку нашої планети. За словами професора Кріса Кіркланда, ця колосальна енергія могла підштовхнути частини земної кори одна під одну, викликати підйом магми і навіть сприяти утворенню кратонів – стійких ділянок суші, які потім стали основою континентів. Хто знає, як саме виглядала б наша планета сьогодні, якби не такі події.
А дослідники між іншим наголошують, що це ще далеко не все. Можливо, десь глибоко під нашими ногами ховається ще чимало таких стародавніх кратерів, які лише чекають свого часу, щоб бути відкритими.
Джерело: nature, Curtin University.