Разом із запровадженим, у зв’язку з війною, воєнним станом, більше ніж півтора роки триває і мобілізація військовозобов’язаних до лав ЗСУ. Проте умови звільнення з військової служби мають деякі відмінності у порівнянні з тими, що діяли до 24 лютого 2022 року.
Порядок звільнення військовослужбовців зі служби прописаний статтею 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”. Ухвалений 18 липня законопроєкт 8009 вніс до списку громадян, які можуть звільнитися з військової служби під час воєнного стану, нові категорії.
Що може стати підставою для звільнення з військової служби
Згідно з нормами законопроєкту, від служби можуть бути звільнені ті військовослужбовці, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Мовиться про таких родичів: чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра.
У переліку умов для припинення служби військовослужбовця під час воєнного стану вказуються також інші:
- досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
- непридатність до військової служби через стан здоров’я. У такому випадку звільнення можливе на підставі висновку ВЛК з виключенням з військового обліку або з переоглядом через 6–12 місяців;
- набрання законної сили обвинувального вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
- сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу. Для такого звільнення потрібно подати рапорт із завіреними нотаріусом копіями документів, що підтверджують підставу.
Звільнення особи з військової служби може також бути пов’язане з сімейними обставинами, зокрема:
- вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
- вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
- необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною чи чоловіком, дитиною, а також батьками своїми чи дружини / чоловіка, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
- наявністю дружини чи чоловіка із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини / чоловіка із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
- необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
- необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- для військовослужбовиць-жінок – вагітністю;
- для військовослужбовиць-жінок – перебуванням у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- для одного із подружжя, обоє з яких проходять військову службу, – наявністю дитини чи дітей віком до 18 років;
- самостійним вихованням дитини чи дітей віком до 18 років;
- перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Які дії необхідно виконати, щоб звільнитися зі служби
Для цього захисники України мають подати відповідний рапорт на ім’я командира із завіреними копіями документів, які надають йому право на звільнення. В документі мають бути зазначені:
- підстави звільнення з військової служби;
- висловити бажання чи небажання проходити службу у військовому резерві ЗСУ за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- за бажанням – погодження на виключення зі списків особового складу військової частини до моменту проведення усіх необхідних розрахунків;
- ТЦК за місцем проживання, куди буде надіслана особова справа військовослужбовця і де він стоятиме на військовому обліку.